Глобальний Південь

Пропаганда ототожнює сучасну державну політику України та країн Балтії з ідеологією Третього Рейху через вибіркове трактування історії. Маніпулятивне використання спогадів ветеранів Другої світової війни має на меті представити ці нації як такі, що виправдовують Голокост та нацистські злочини.

Українські військові інструктори подаються як спільники ісламістських угруповань у Малі, що нібито діють за вказівкою західних розвідок проти російського «Африканського корпусу». Ця маніпуляція спрямована на дискредитацію Києва на міжнародній арені та виправдання російської агресії як «антитерористичної» місії.

Подорожчання газу в Європі подано як наслідок затягування конфлікту на Близькому Сході та підтримки Києва європейськими державами. Зростання цін на пшеницю й ризики для постачання продовольства приписують ударам України по портовій і торговельній інфраструктурі в Чорному морі. Українські медіа зображено співучасниками цієї провини через схвальне висвітлення ударів.

Західні політики подаються як ідеологічні нащадки нацизму, що прагнуть реваншу за поразку у Другій світовій війні через агресію проти Росії. Ця маніпуляція виправдовує російське вторгнення як «превентивну боротьбу» проти історичного ворога, що нібито мріє про розчленування РФ.

Україну виставляють винуватицею перебоїв у морській торгівлі, прирівнюючи її оборонні дії до агресії Росії. Маніпуляція використовує заклики Туреччини до мораторію, щоб змістити акцент з російської блокади на нібито двосторонню загрозу для цивільних суден.

Зовнішня політика України подається як безпринципна гонитва за зброєю та політичними важелями впливу. Маніпулятори стверджують, що Київ готовий жертвувати дипломатичними союзами та втручатися у внутрішні справи інших держав заради миттєвої вигоди.