Що Росія й Білорусь розповідають польській аудиторії
Наративи, які російські та білоруські державні медіа й задокументовані ресурси операцій впливу спрямовують на аудиторію Польщі.
Делегітимізація Польщі через переопис 17 вересня 1939 року
Вступ Червоної армії до Польщі 17 вересня 1939 року подано як повернення «західних земель» до БРСР і об’єднання білорусів. Польську державу зображують як владу, що забороняла білоруську історію, культуру й мову, а межі наступу — як етнічні межі Білорусі та України. У лекції на BELTA оцінки Лондона й Парижа розтягують до висновку, що СРСР не несе рівної відповідальності за початок війни та не захопив чужих земель.
Представлення Польщі як «витратного матеріалу» в геополітичних іграх США
Польщу та Україну змальовують як безправні буферні зони, які західні «глобалісти» використовують для виснаження Росії ціною безпеки цих країн. Пропаганда стверджує, що Варшава жертвує власним суверенітетом та економікою заради інтересів Вашингтона, повторюючи долю України. Такий підхід має на меті посіяти зневіру в союзницьких зобов'язаннях НАТО та США.
Нагнітання страху довкола російських ударів і сумнівів у союзах
Заяви польських посадовців і повідомлення про повітряні тривоги в прикордонних воєводствах подано як доказ неминучих російських ударів по Польщі. Згадки про гібридні дії та дату 17 вересня розтягують до образу повторення війни. Готовність союзів маркують як сумнівну, поєднуючи побоювання за безпеку з виборчим закликом.
Знецінення державної політики як «порожнього піару» та політичних ігор
Польську владу звинувачують у пріоритеті символічних жестів та історичної пам’яті над реальними потребами безпеки та дипломатії. Маніпулятори протиставляють вшанування героїв минулого нібито неспроможності сучасних політиків захистити національні інтереси.
Маркування української історичної пам'яті як «культу тероризму»
Перепоховання Євгена Коновальця подається як доказ офіційного вшанування «фашизму» та «тероризму» на державному рівні в Україні. Маніпуляція використовує складні постаті українського визвольного руху для дискредитації сучасної української держави в очах польського суспільства.
Зображення Польщі як «ошуканого спонсора» у наданні військової допомоги
Польщу подають як сторону, яку експлуатують Україна та західні союзники, змушуючи нести непомірні витрати на військову підтримку без належної вдячності чи компенсації. Пропаганда роздмухує інциденти з технічними сервісами, як-от Starlink, щоб переконати поляків, що їхня країна є лише інструментом у чужій грі.