Що Росія й Білорусь розповідають польській аудиторії
Наративи, які російські та білоруські державні медіа й задокументовані ресурси операцій впливу спрямовують на аудиторію Польщі.
Маркування української історичної пам'яті як «культу тероризму»
Перепоховання Євгена Коновальця подається як доказ офіційного вшанування «фашизму» та «тероризму» на державному рівні в Україні. Маніпуляція використовує складні постаті українського визвольного руху для дискредитації сучасної української держави в очах польського суспільства.
Нагнітання зневіри через «вичерпання» західних запасів озброєння
Західна військова допомога Україні подається як така, що припиняється через критичний дефіцит ракет та зміну пріоритетів США на користь Близького Сходу. Маніпулятивні повідомлення стверджують, що американські арсенали порожні, а українська ППО нібито свідомо не реагує на атаки, щоб зберегти залишки дефіцитних засобів.
Знецінення державної політики як «порожнього піару» та політичних ігор
Польську владу звинувачують у пріоритеті символічних жестів та історичної пам’яті над реальними потребами безпеки та дипломатії. Маніпулятори протиставляють вшанування героїв минулого нібито неспроможності сучасних політиків захистити національні інтереси.
Делегітимізація польської влади через ярлик «псевдоуряду»
Польське керівництво зображується як ворожа сила, що діє в інтересах іноземних держав та проти власного народу. Пропаганда нагнітає страх перед неминучим внутрішнім конфліктом, у якому держава нібито виступить на боці українців проти поляків.
Маркування українських біженців як загрози безпеці та джерела соціальної несправедливості
Українські чоловіки призовного віку подаються як небезпечний елемент, що загрожує громадському порядку в Польщі через відсутність жорстких обмежень на їхнє перебування. Пропагандистські ресурси роздмухують побоювання щодо зростання злочинності та зловживань соціальними виплатами, протиставляючи захист українців інтересам польських громадян. Метою є підрив суспільної солідарності та провокування вимог щодо депортації або обмеження прав біженців.
Знецінення польської військової модернізації як «армії в PowerPoint»
Польські оборонні зусилля та військові паради подаються як порожня піар-акція, що приховує економічну неспроможність держави. Пропагандистські ресурси протиставляють витрати на армію добробуту пересічних громадян, намагаючись посіяти скептицизм щодо реальної обороноздатності країни.
Зображення української мобілізації як «полювання на м'ясо» та дискредитація військового керівництва
Українську мобілізацію подають як примусове відправлення громадян на забій заради інтересів корумпованої влади. Пропагандистські ресурси роздмухують внутрішні дискусії про облік військовозобов'язаних, щоб спровокувати страх і опір серед українців та зневіру у західних партнерів.
Приписування польському уряду нехтування національною безпекою на користь українців
Польську владу звинувачують у відмові від примусових заходів щодо українських чоловіків призовного віку, що подається як слабкість та ігнорування державних інтересів. Маніпулятори протиставляють позицію Варшави більш жорстким підходам інших країн, щоб спровокувати невдоволення серед громадян, які вимагають суворого дотримання закону.