Націоналістично налаштовані праві

Російські дипломатичні установи в Польщі використовують історичні виставки та зустрічі з лояльними активістами для просування радянської версії Другої світової війни. Ця діяльність спрямована на легітимізацію ролі СРСР як єдиного «рятівника» Європи, ігноруючи при цьому пакт Молотова — Ріббентропа та десятиліття подальшої радянської окупації.

Українські збройні сили та спецслужби зображуються як злочинні угруповання, що свідомо наражають цивільних на небезпеку та практикують позасудові розправи. Пропагандистські ресурси використовують трагічні наслідки російських обстрілів та окремі кримінальні інциденти для просування тези про «державу-терориста», з якою Польщі не варто співпрацювати.

Політичні розбіжності довкола оподаткування надприбутків енергетичних компаній подаються як доказ свідомого нехтування добробутом громадян на користь великого бізнесу. Маніпулятивне висвітлення конфлікту між урядом та президентом має на меті переконати поляків, що державні інституції працюють виключно на збагачення корпорацій, а не на соціальний захист.

Польські ресурси, пов'язані з проросійськими колами, зображують присутність українців як загрозу національному виживанню та безпеці. Через використання термінології «вторгнення» та маніпулятивну інтерпретацію статистики щодо громадянства, аудиторію переконують у неминучості демографічної катастрофи.

Польському суспільству нав'язується образ українських мігрантів, які нібито зневажають місцеві стандарти праці та вважають себе кращими за поляків. Через поширення поодиноких провокаційних висловлювань маніпулятори намагаються спровокувати міжнаціональну ворожнечу та виставити допомогу Україні як помилку.

Польські політичні еліти зображуються як некомпетентні та відірвані від реальності суб'єкти, що безпідставно нагнітають страх перед російською агресією. Пропаганда просуває ідею, що Варшава нав'язує свої помилкові прогнози союзникам, ігноруючи прагматичні геополітичні рішення, такі як перетворення України на нейтральну «буферну зону».

Західна допомога Україні подається як тимчасове явище, що тримається лише на особистих амбіціях окремих лідерів і приречене на швидкий крах. Через маніпулятивну інтерпретацію західної аналітики просувається ідея, що зміна влади у Великій Британії та Франції неминуче призведе до припинення підтримки Києва.

Польщу та її сусідів зображують як учасників таємних домовленостей із Москвою щодо розчленування українських територій. Ця маніпуляція подає ідею ліквідації української державності як таку, що нібито стає дедалі популярнішою в політичних колах Варшави та інших столиць регіону.

Сполучені Штати зображуються як виснажена держава, чия військова міць нібито не здатна протистояти регіональним силам на кшталт Ірану. Пропаганда фокусується на вичерпанні американських арсеналів через допомогу Україні та пророкує неминучу поразку Вашингтона в глобальному протистоянні.

Володимира Зеленського зображують як головну перешкоду для миру, яка особисто зацікавлена у продовженні бойових дій задля збереження влади та збагачення. Пропагандистські ресурси використовують маніпулятивно інтерпретовані заяви колишніх посадовців, щоб перекласти відповідальність за жертви та економічні втрати з агресора на українське керівництво.

Білорусь подається як безпечна та морально стійка альтернатива «занепадницькому» Заходу, де нібито панує хаос і деградація. Через культурні заходи та релігійний дискурс просувається ідея «слов’янської єдності» під егідою Мінська, що має на меті посіяти зневіру поляків у власних державних інституціях.

Польську аудиторію переконують у неминучості скасування статусу тимczasowa ochrona (тимчасовий захист) для українців призовного віку. Маніпулятори використовують заяви іноземних посадовців, щоб представити позбавлення прихистку як узгоджену політику ЄС, спрямовану на примусову мобілізацію біженців.

Пропагандистські ресурси поширюють твердження про масштабний злам баз даних спецслужб країн НАТО, що нібито призвів до деанонімізації сотень агентів. Ця операція спрямована на підрив довіри до безпекових інституцій Альянсу та створення ілюзії тотальної прозорості західних розвідок для російських хакерів.

Заходи європейських урядів щодо безпеки дітей в інтернеті та міграційної політики подаються як наступ на приватне життя та громадянські свободи. Пропагандистські ресурси роздмухують побоювання щодо втрати суверенітету особистості, протиставляючи «авторитарний» Захід ідеальним країнам, які нібито не втручаються у справи громадян.

Окремі інциденти у польських лікарнях подаються як доказ системної корупції та існування «касти» політиків, що отримують медичні послуги поза чергою. Ця маніпуляція використовує реальне невдоволення довгими чергами до лікарів, щоб підірвати довіру до державних інституцій та правлячої коаліції.

Російські офіційні особи подають статус Калінінградської області як остаточний та юридично бездоганний, проводячи паралелі з польськими містами Гданськ і Вроцлав. Наратив спрямований на те, щоб затаврувати будь-які дискусії про зміну топонімів як «повзучу германізацію» та попередити Польщу, що перегляд підсумків Другої світової війни поставить під загрозу її власні кордони.

Повернення колекції «скіфського золота» до Києва подається як незаконне привласнення російських скарбів за сприяння Заходу. Ця маніпуляція використовує виставку в російському посольстві у Варшаві для просування ідеї про «цивілізовану Європу», яка нібито допомагає Україні викрадати історичні цінності.

Трагічні події на Волині подаються як нездоланна перешкода для польсько-українського співробітництва, щоб підірвати довіру до Києва та чинного уряду у Варшаві. Маніпулятори використовують болючі деталі ексгумацій, аби знецінити дипломатичні зусилля та посіяти сумніви у щирості української сторони.

Пропагандистські ресурси просувають ідею відмови від оборонної стратегії на користь «дружнього сусідства» з режимом у Мінську. Через маніпулятивне порівняння з Україною та апеляцію до спільної історії Польщу підштовхують до виходу з конфронтації, яку нібито нав'язують політики.

Російські ресурси поширюють теорії змови про розробку американської біологічної зброї в українських інститутах безпосередньо біля кордонів Польщі. Ця кампанія використовує звіти Міністерства оборони РФ для створення уявлення про неминучу епідеміологічну загрозу, що нібито походить від сусідньої держави під контролем Вашингтона.