Кампанія всередині України зосереджена на руйнуванні довіри до державних інституцій. Пропагандистські ресурси продовжують криміналізацію процесу мобілізації, називаючи ТЦК «злочинними угрупованнями», що займаються «полюванням на людей». Паралельно посилюється делегітимація керівництва держави, де звинувачення у корупції змішуються з абсурдними вигадками про «окультизм», щоб створити образ «режиму», відірваного від народу.
Особливо небезпечним є тактичне зміщення відповідальності за воєнні злочини: руйнування цивільних об'єктів дедалі частіше приписують роботі української ППО та РЕБ. Використовуючи страх та упередження, маніпулятори намагаються зняти з агресора провину за обстріли міст. Водночас на міжнародній арені Кремль намагається виставити Україну спонсором тероризму через нібито підтримку повстанців у Малі, що має на меті дискредитувати Київ в очах Глобального Півдня.