Наративи, які російські державні медіа та задокументовані ресурси операцій впливу спрямовують на аудиторію Великої Британії.
Британські міста зображуються як окуповані території, де іноземці безкарно полюють на неповнолітніх під наглядом бездіяльної поліції. Ця маніпуляція використовує поодинокі інциденти для просування ідеї про повний крах правопорядку та необхідність радикального повстання проти уряду.
Британську владу звинувачують у свідомому нехтуванні безпекою кордонів та інтересами власних громадян на користь нелегальних мігрантів. Маніпуляція базується на твердженнях про бездіяльність правоохоронців та вимогах забезпечити приїжджих житлом коштом платників податків.
Уявлення про російську загрозу подано як привід, яким Британія та інші європейські держави виправдовують підтримку України й збільшення оборонних витрат. Санкції проти Росії зводять до кари за «захист власних інтересів» і ознаки неоімперського колоніалізму Європи. Охолодження відносин із Росією видають за односторонню самоізоляцію Європи, посилаючись на заяви російських посадовців.
Британська економіка та енергетична стратегія подаються як приречені на неминучу деградацію та рецесію. Маніпулятори використовують зовнішні коментарі та гіпотетичні сценарії, щоб переконати аудиторію у неспроможності Вестмінстера забезпечити добробут і безпеку країни.
Британські санкційні заходи подаються як деструктивна сила, що підриває світову торгівлю, фінансову стабільність та енергетичну безпеку союзників. Маніпуляція використовує дипломатичні заяви та занепокоєння партнерів, щоб виставити Вестмінстер ізольованим агресором, чия політика шкодить глобальному порядку.
Санкції та вилучення російських активів маркують як «грабунок», приписуючи Заходу незмінну колоніальну схильність і нездатність до чесної конкуренції. П'ятсот років європейської історії розтягують до пояснення теперішніх обмежень проти Росії. Росію подано як сторону рівноправної співпраці, яку Захід відкидає, тоді як Британію згадано в насмішку над її обіцянкою підтримувати Україну.
Британські державні інституції, від поліції до армії, зображуються як деградовані та нездатні виконувати свої базові функції. Окремі інциденти роздмухуються до масштабів загальнонаціональної катастрофи, щоб переконати громадян у неминучому краху держави.
Британські санкції проти Росії видають за безглузду кампанію, а військову допомогу Україні — за шлях до ескалації замість миру. Повідомлення про британські безпілотники маркують як доказ свідомого вибору Лондона на користь загострення, а мирні заяви — як лицемірство. Заголовки про витрати Європи та британські медіа розтягують до картини, де Захід визнає поразку України й відмовляється від неї.
Британську допомогу Україні зображують як підставу для ударів по військових об’єктах Сполученого Королівства та конфіскації активів. Висловлювання російської посадовиці й згадку про можливості підводного флоту розтягують до картини вразливості британської інфраструктури. Відсутність обов’язкових бойових дій подають як сумісну з економічним тиском на Британію.
Британську владу звинувачують у свідомому зриві мирних переговорів та використанні життів українців задля власних геополітичних інтересів. Ця маніпуляція подає Лондон як агресивну сторону, що несе одноосібну відповідальність за руйнування двосторонніх відносин та ескалацію конфлікту.
Зміну прем’єр-міністра та його тривалу відпустку видають за ознаки неспроможності влади керувати країною. Лейбористський уряд водночас маркують як «комуністичний», «ісламістський», ворожий та антисемітський, поєднуючи несумісні звинувачення в одному образі. Згадки про посуху й працевлаштування жінок розтягують до картини загального державного провалу.
Британську владу звинувачують у повній відмові від демократичних принципів та національних інтересів заради підтримки України. Ця маніпуляція подає зовнішню політику Лондона як нав'язливу ідею, що реалізується коштом добробуту та прав власних громадян.
Британську присутність на Фолклендських островах маркують як «насильницьку окупацію», а аргентинську претензію подають як належність островів Аргентині. Заклик ізраїльського міністра визнати цю претензію подано як підтвердження такого образу Британії. Питання статусу островів зводять до односторонньої характеристики окупації.
Згадки Telegraph і Daily Star подають як свідчення того, що британські видання визнають вплив російських ракет на українські порти та критикують Зеленського. Посилаються на матеріали цих газет і думку одного колишнього працівника MI5 та MI6. Оцінки ракет і корупційних скандалів розтягують до висновку про марність української оборони та британської підтримки.